Споконвіків дорогоцінні камені відігравали найважливішу роль як династичні регалії королів, імператорів і царів. Перший урочистий головний убір після лаврового вінка ще на зорі Римської Імперії був уведений імператором Аврелианом (214 - 275). Діадема складалася із широкого обруча, унизаного двома перловими нитками й між ними одним рядом дорогоцінних каменів. Імператора Костянтина (306-337) можна назвати «винахідником» першої в історії корони, що складає із золотого обруча з надягнутої поверх діадеми. Стемма, як доповнення до діадеми з підвісок з перлів і дорогоцінних каменів над вухами, була уведена в VI в. А в IX в. у Візантійській імперії під час правління македонської династії стемма одержала навершие з 2-х дуг, з Х у. до них додали хрест. Наприкінці ХI сторіччя в монархів з'явився новий головний убір - «камилавка», що відбулася від головного убору грецьких і сірійських священнослужителів VII в. Від нього ж відбулася папська тіара, парадний головний убір римського тата. Спочатку в камилавці тканевий ковпак підтримувався двома дужками із золота, пізніше сферою, його прикрашали звисаючі або накладені на нього дорогоцінні камені й перли. На Заході корона стала емблемою королівської влади із часів правлениякороля франків Пипина Короткого (751-768). «Корона» у перекладі із грецького «вінок» відтепер стала синонімом верховної влади. Німецьку імператорську корону на початку XI в. прикрасив хрест. У міру того, як церква здобувала в ритуалах «помазання» і коронації провідну роль, її домагання на королівські регалії значно підсилилися. Приміром, у Франції в раннім середньовіччі абатство Сен-Дені служило місцем зберігання королівських «регалій». Абати й ченці Вестмінстерського абатства в Англії одержали право зберігати корону та інші регалії св. Едуарда й коронувати англійських королів у цьому абатстві. Клір Монца став хоронителем корони Ломбардії в Італії. А собор св. Віта в Богемії зберігає регалії королів з XIII в. Прикладів можна привести багато. Атрибути державної влади - імператорська корона, королівський скіпетр, держава, зброя, одягання, парадний одяг, посуд з ложечкою для «помазання» - призначалися тільки для церемонії коронації й в інших випадках не використовувалися. Ці речі й вкладаються в поняття «скарбу корони».Король Франції Франциск I був першим з монархів, хто створив збори чудових коштовностей, що стали невід'ємною частиною корони. Його ідея проіснувала до 1870 р. Тому, багато королівських коштовностей знайшли місце в Лувре. У Збройовій палаті Московського Кремля серед предметів Великого вбрання першого царя з роду Романових Михайла Федоровича (з 1613 р.) зберігаються царський вінець, скіпетр і держава, виготовлені майстрами Золотого й Алмазного наказу Московського Кремля в 1627 р., прикрашені смарагдами сапфірами, рубінами, перлами, з орнаментами з кольорової емалі з карбованими барельєфами по біблійних мотивах. Російська Більша імператорська корона відома усьому світу. Виконана майстром Позье в 1762 р. для коронації Катерини II. У короні 4936 діамантів, масою 2858 каратов, вага її 1907 г, висота із хрестом - 27,5 см. Прикрашена алмазами, перлами, увінчана великою червоною шпінеллю. Російська корона є предметом вищої майстерності ювелірного мистецтва, вражаючи добірністю, пишнотою й урочистою величчю. Скарбу корони й особисті коштовності монархів не розділялися в країнах, де династії правили сторіччями (наприклад, Росія, Англія, Баварія, Австрія й ін.). А в країнах, де зв'язок монархів з державами не була тісної, скарбу корони й коштовності правителів були строго розмежовані.