close
На главную Камні та Історія Породообразующие мінерали
Top Panel

Про каміння

226738

ЗНАКИ ЗОДІАКУ - ДАТИ НАРОДЖЕННЯ

in Камні та Зодіак
Аби визначити знак зодіаку по даті нарождення скористайтесь цією невеликою шпаргалкою. Отже дата вашого народження повинна припадати на один із зазначених…
92488

Дорогоцінні камені - назви та фото

in Метали
На сторінці представлені всі назви та фотографії дорогоцінних каменів, про які є інформація на сайті. Більшість каменів має різновиди (наприклад…
33925

Камені по знаках зодіаку

in Камні та Зодіак
Народи найбільших цивілізацій миру тисячоріччями створювали численні й самі оригінальні знакові системи. Саме звідти пішов обкутаний містичною символікою мова…
25809

КАМЕНІ для знака зодіаку ТЕЛЕЦЬ

in Камні та Зодіак
Камені тельця, камені для знака зодіаку телець, дорогоцінні камені талісмани обережи амулети телецкамни для знака зодіаку ТЕЛЕЦЬ: Авантюрин, агат, александрит,…

Породообразующие мінерали
Для виробництва будівельних матеріалів і виробів гірські породи добуваються з поверхневих шарів земної кори, до складу якої входять всі хімічні елементи: кисень — до 47%, кремній — до 26%; алюміній і залізо становлять відповідно 8 і 5%, сумарна кількість кальцію, магнію, натрію й калію не перевищує 11% від загальної маси гірських порід. Інші елементи становлять приблизно 3% по масі від сполуки земної кори. У чистому виді хімічні елементи зустрічаються в ній рідко; переважна більшість їх перебуває у вигляді сполук з однорідними хімічним складом, структурою й властивостями, які називаються мінералами. Мінерали, що втримуються в сполуці гірських порід, розділяються на породообразующие й другорядні. Перші, приблизно 40...50 мінералів, беруть участь в утворенні гірських порід і обумовлюють їхньої властивості; другорядні зустрічаються в них тільки у вигляді домішок

Серед породообразующих виділяються первинні й вторинні. Первинні виникли при формуванні порід, вторинні — пізніше як продукти видозміни первинних мінералів

Природні мінерали перебувають в основному у твердому стані й мають переважно кристалічну будову із закономірним розташуванням часток (іонів, атомів, молекул) у просторі. Рідше вони зустрічаються у вигляді аморфних речовин з безладним просторовим розташуванням часток

Мінерали володіють рядом характерних властивостей, що роблять великий вплив на технічні властивості порід, серед яких варто особливо виділити твердість, спайність, злам, блиск, фарбування, щільність. Ці властивості залежать від будови й міцності зв'язків у кристалічній решітці

Твердість характеризує поверхневу енергію мінералу. Вона оцінюється по шкалі Мооса, що складається з десяти мінералів, розташованих у порядку зростання їхньої твердості: тальк, гіпс, кальцит, флюорит, апатит, польовий шпат, кварц, топаз, корунд і алмаз. Визначення твердості виробляється пробій на царапанье й виражається порядковим числом відповідного еталона в шкалі, що залишає подряпину на випробуваному зразку. Більше точну оцінку твердості одержують спеціальними склерометрическими приладами. Показник твердості матеріалу має велике практичне значення, тому що побічно дозволяє судити про механічні властивості природного каменю

Спайність проявляється у вигляді здатності мінералів розколюватися по певних напрямках з утворенням гладких дзеркальних поверхонь-площин спайності. Мінерали мають різну спайність: одні легко розщеплюються на найтонші пластинки в одному або декількох напрямках, в інших вона проявляється погано або зовсім відсутній. Спайність служить важливою Діагностичною ознакою мінералів і разом з показниками твердості допомагає попередній оцінці механічних властивостей природних матеріалів. Злам є характеристикою нерівної поверхні розколу мінералу, що пройшов не по напрямках спайності. Серед різноманітних видів зламу виділяються рівний, східчастий, нерівний, раковистий, заїдливий, землистий. Вони дозволяють не тільки діагностувати, але й оцінювати властивості мінералів. Фарбування — важлива діагностична ознака мінералів, тому що для більшості їх вона зберігається постійної й разом з тим має визначальне значення для декоративної характеристики природного каменю. Фарбування обумовлене присутністю барвних елементів (хромофор) у складі мінералу, зокрема Сг, Mn, Fe і ін., або сторонніх тонкоокрашенних домішок, іноді газових пухирців. Можливо також поява помилкового фарбування, викликуваною інтерференцією світлових променів при їхньому відбитті від внутрішніх площин тріщин спайності. Блиск виникає в результаті відбиття світлових променів від поверхні мінералу й має важливе діагностичне значення. Одночасно він є характеристикою декоративних або ювелірних достоїнств мінералу. Блиск з'являється під впливом двох факторів: показника переломлення світлового променя при проходженні в кристалічному середовищі мінералу й коефіцієнта його поглинання даним середовищем. При найбільшому показнику переломлення в прозорих мінералів виникає дуже сильний алмазний (неметалічний) блиск. Речовини з невеликим показником переломлення (наприклад, сірчисті мінерали) звичайно непрозорі й характеризуються металевим блиском. Залежно від величини показника переломлення й характеру поверхні, що відбиває, мінерали здобувають скляний, перламутровий, жирний, шовковистий, матовий і інший види блиску, які враховуються при відборі мінеральної сировини для практичних цілей. У природі кількісно переважають мінерали зі скляним блиском, що мають середні показники переломлення 1,3...1,9. Щільність (щира) коливається в мінералів від значень, менші одиниці (озокерит), до 20 і вище (осмистий іридій). Вона залежить від хімічного складу й структури, атомної маси елементів, їхніх іонних радіусів і валентності. Числові значення щільності крім діагностичних характеристик мають практичну цінність при оцінці якості мінеральної сировини й використовуються при його збагаченні. Найбільше поширення в природі мають мінерали з малої (від 2 до 4) щільністю

Опис, що нижче приводиться, найпоширеніших і важливих у породообразующем відношенні мінералів передбачає характеристику представників класів силікатів, оксидів і гід-роксидов, карбонатів, сульфатів, сульфідів і самородних мінералів

Силікати є солями різних кремнієвих кислот і ставляться до складних хімічних сполук, що містять у своїй сполуці елементи К. Na, Ca, Mg, Fe, Mn, Al, Si, ПРО, Н и ін. Однак для них більше характерним є не хімічний склад, а особливості кристалічної будови з наявністю іонної кристалічної решітки. Основною структурною одиницею цієї решітки є кремнекислородний тетраедр, розміри якого майже завжди строго постійні

Клас силікатів поєднує представників з різноманітними властивостями, які відбивають різний характер зчленування цих структурних одиниць у кристалічній решітці й поява ізольованих, цепочечних, стрічкових, шаруватих, каркасних силікатів. Характерною рисою кремнекислородних тетраедрів є здатність іона Si частково замінятися іоном AI з появою в кристалічній решітці інших алюмокислородних тетраедрів і утворенням каркасних алюмосилікатів. До найбільш важливих представників цього класу ставляться польові шпати, плагіоклази, нефелин, рогова обманка, авгіт, слюди, гідрослюди, а також вторинні силікати — тальк, азбест, каолініт, монтмориллонит.

Польові шпати по хімічному складі являють собою каркасні алюмосилікати калію, натрію, кальцію й розділяються на натрієво-кальцієві (плагіоклази) і калієво-натрієві польові шпати. Їхньою характерною рисою є здатність утворювати ізоморфні, тобто близькі по сполуці й будові, сполуки. Вони мають світле фарбування, скляний блиск, високу твердість (6.. .6,5} по шкалі Мооса, зроблену спайність у двох напрямках і щільність від 2,5 до 2,7. Найпоширенішими польовими шпатами є близькі по будові й властивостям, однакові по сполуці мікроклін і ортоклаз, що відрізняються між собою інтенсивністю рожевого фарбування. Вони можуть заміщати один одного в породах або ж присутні одночасно. На поверхні землі, під впливом кисню, води, вуглекислого газу й ін., вони поступово вивітрюються й перетворюються в глинисті мінерали. Будучи породообразующими компонентами, польові шпати збільшують твердість і міцність порід, тому полевошпатові різновиди останніх охоче використовуються в будівництві й у промисловості будівельних матеріалів (скляна, керамічна й ін.). Високосортні поклади польових шпатів є в Карелії, на Україні, Уралі, Всибири.

Плагіоклази — ізоморфні суміші мінералів альбіту й анортиту. У природі існують численні різновиди безупинно мінливого ряду плагіоклазів— від чистого анортиту до чистого альбіту, причому чим вище зміст анортиту в складі плагіоклазу, тим вище ступінь його основности. Так, при змісті в складі плагіоклазу від 0 до 30% анортиту він є кислим плагіоклазом, від 30 до 60% —середнім і від 60 до 100% —основним. Плагіоклази білі або сірувато-білого, рідше сірі й чорні кольори зі скляним блиском і характерної для них иризацией у синіх і зеленуватих тонах. Відрізняються високою твердістю (6...6,5), крихкістю й щільністю в межах 2,61...2,76, зробленою спайністю. Аналогічно польовим шпатам, плагіоклази нестійкі до хімічного вивітрювання на поверхні землі й переходять у глинисті сполуки. Застосовуються в якості особливо коштовного декоративного й лицювального матеріалу (Лабрадор). Їхні родовища відомі на Україні й Уралі

До числа каркасних алюмосилікатів, збіднених кремнеземом, ставиться нефелин, що входить як порообразующий мінерал у лужні магматичні породи (нефелінові сиенити, нефелинити й ін.). Нефелин — безбарвний або частіше сірувато-білий мінерал з різноманітними відтінками, відрізняється твердістю в межах 5...6 і невисокою щільністю (2,6), недосконалою спайністю, нерівним або раковистим зламом. Легко вивітрюється на поверхні землі, перетворюючись у каолініт, і вторинні утворення карбонатної, сульфатної сполуки й ін. У контактах з найбагатшими апатитовими родовищами нефелінові породи нерідко утворять великі масиви, що мають промислове значення й використовуються при виробництві цементу, скла; з нефелінових відходів за допомогою збагачення одержують глинозем, соду, силікагель, ультрамарин і ін. Родовища цих порід відомі на Кольськім півострові (Хібіни).

До стрічкових силікатів (амфіболам) ставиться рогова обманка— важливий породообразующий компонент магматичних і метаморфічних порід. У її сполуку входять елементи Na, Ca, Mg, Fe, Al, Si, ПРО, Н, образуя складну хімічну формулу. Рогова обманка пофарбована в темно-бурі, зелені й чорні кольори із шовковистим або скляним блиском. Має високу твердість від 5,5 до 6 і щільність у межах 3,1...3,36, характеризується зробленою спайністю й заїдливим зламом. Вона відрізняється високою в'язкістю й великою міцністю, тому присутність її завжди повідомляє породи підвищені міцність і ударну в'язкість. Найбільш відомі родовища рогової обманки є на Уралі

Авгіт—магнезіально-залізистий силікат — ставиться до цепочечним силікатів (піроксени) і є важливим породообразующим мінералом основних магматичних порід. Звичайно пофарбований у темно-зелений, чорно-бурий або чорний колір зі скляним блиском. Має твердість 5...6 і щільність у межах 3,2...3,6, зроблену спайність, підвищені в'язкість і міцність. Присутність авгіту в породах повідомляє їм високу опірність механічним впливам. Зустрічається на Уралі

У групу шаруватих силікатів входять численні представники із шаруватим, листоватим або лускатою будовою. Найпоширеніші в породах слюди (особливо біотит і мусковіт), гідрослюди, зокрема вермикуліт, а також тальк, азбест, каолініт, монтмориллонит.

Слюди ставляться до групи алюмосилікатів і як породообразующие компоненти входять до складу магматичних і деяких метаморфічних порід. Фізичні властивості слюд близькі: вони здатні легко розщеплюватися на дуже тонкі, гнучкі й пружні пластинки. Виділяються два різновиди слюд, що відрізняються по хімічному складі: мусковіт і біотит

Мусковіт — біла слюда зустрічається в магматичних і метаморфічних породах. Має перламутровий блиск, досить зроблену спайність в одному напрямку, завдяки чому легко розщеплюється на тонкі й прозорі пружні листочки, невисоку твердість (2...3) і щільність у межах 2,8...3,1. Мусковіт відносно стійкий хімічно й при вивітрюванні звичайно переходить у розсипі без помітної зміни. Використовується як відмінний електроізоляційний матеріал, а в будівництві — у вигляді слюдяного порошку (скарпа), як посипочний матеріал при виготовленні покрівельних матеріалів (руберойду), вогнетривких фарб, керамічних виробів і т.п. Досить великі родовища мусковіту є на Кольськім півострові, Україні, Середньому Уралі, у Східному Сибірі

Біотит — чорна або бурого кольору залізисто-магнезіальна слюда широко поширена в кислих магматичних і метаморфічних породах. Має невелику твердість (2...3), досить зроблену спайність в одному напрямку, легко розщеплюється на найтонші пружні пластинки. У природі утворить переважно пластинчато-лускаті й зернисті скупчення, є хімічно нестійким мінералом. Родовища біотиту відомі на Уралі, у Забайкалье й др.

Гідрослюди — слюдоподобні мінерали, що містять значну кількість зв'язаних молекул між шаруватими пакетами, утвореними кремнекислородними тетраедрами в кристалічній решітці, які порівняно легко віддаляються при нагріванні. Гідрослюди є результатом вивітрювання мусковіту, біотиту й інших мінералів групи слюд і розглядаються як проміжні сполуки між слюдами й глинистими мінералами шаруватої структури. Хімічний склад гидрослюд непостійний, тому що змінюється кількісний зміст катіонів, що зв'язують згадані вище шаруваті пакети й межпакетной води. Серед цих мінералів найбільше практичне значення має вермикуліт золотавий або коричневий кольори. Він має низьку твердість (1...1,5) і щільність {2,4...2,7), зроблену спайність і здатний розділятися на тонкі гнучкі непружні пластинки. При прожарюванні, в інтервалі температур від 900 до 1100, його молекулярна вода перетворюється в пару з утворенням внутрішнього тиску, під впливом якого відбувається розшарування шаруватих пакетів і поділ їх на червоподібні стовпчики або нитки з поперечним розподілом на найтонші лусочки. Утворення величезної кількості повітряних прошарків у кристалічній решітці супроводжується сильним (в 15...25 разів) збільшенням об'єму спученого вермикуліту й зменшенням його середньої щільності до 100 ... 300. Вермикуліт є гарним теплоізоляційним і звуковбирним матеріалом. Великі родовища його перебувають на Україні, Уралі й Кольськім півострові

До групи вторинних шаруватих силікатів ставляться досить широко розповсюджені в природі тальк, азбест, каолініт і монтмориллонит.

Тальк утвориться при зміні магнезіальних силікатів і алюмосилікатів природними гарячими розчинами і є породообразующим мінералом талькових сланців. Пофарбований у білий або блідо-зелений колір, має скляний блиск із перламутровим відливом, дуже низьку твердість (менше 1), щільність (2,7...2,8), досить-зроблену спайність і легко розщеплюється на гладкі непружні пластинки, жирний на дотик. Тальк знаходить застосування в порошкоподібному виді як наповнювачі у виробництві пластмас, паст, глазурей і кислототривких виробів. Камневидний тальк використовується для вогнетривкої футеровки. Промислові родовища його відомі на Уралі

Азбест зустрічається у вигляді декількох різновидів, але найбільше застосування для практичних цілей має хризотил-азбест. Для азбесту характерна паралельно-тонковолокниста структура з довжиною волокон, що коливається від десятих часток міліметра до 20...25 мм, іноді до 50... 150 мм. Він має зеленувато^-жовтий, а в распушенном стані сніжно-білий колір, невисоку твердість (2...3) і здатний розщеплюватися на міцні волоконця товщиною менше 0,0001 мм. Відрізняється високою вогнестійкістю й щелочеупорностью, погано проводить теплоту й електрику

Хризотил-Азбест утвориться з ультраосновних оливинових, а також карбонатних порід під впливом природних гарячих розчинів. Найціннішим сортом уважається довговолокнистий азбест із довжиною волокон більше 8 мм, використовуваний при виробництві опанувати тканин, автомобільних гальмових стрічок, асбесторезинових виробів і ін. Для виготовлення азбестоцементних виробів, теплоізоляційних труб, панелей і т.п. застосовується азбест із довжиною волокон 2...8 мм. Дрібне азбестове волокно направляється для одержання обмазувальної теплоізоляції, вогнестійких фарб, штукатурних розчинів і ін. Значні родовища азбесту відомі на Україні, Уралі, у Забайкалье, Саянах

Каолініт є головним мінералом багатьох глинистих порід. Має зроблену спайність, легку расщепляемость на тонкі непружні лусочки, досить низьку твердість (менше 1) і невисоку щільність — близько 2,6. У природі він зустрічається у вигляді пухких лускатих або щільних тонкозернистих агрегатів білого кольору з різними відтінками й матовим блиском. Каолініт утвориться переважно шляхом вивітрювання алюмосилікатів (польових шпатів, слюд і ін.), що втримуються в породах під впливом води й вуглекислого газу, відрізняється достатньою стійкістю на поверхні землі й, накопичуючись, утворить потужні товщі глинистих порід. Основним споживачем каолінових глин є керамічна промисловість. Вони використовуються при виробництві тонкої порцелянової й фаянсової кераміки. Каолінові наповнювачі широко застосовуються при виробництві пластмас, емульгаторов, барвників і т. д.

Монтмориллонит відрізняється непостійним хімічним складом, що залежить від змісту води в атмосфері. Подібно каолініту розповсюджений у природі. Він має рухливу кристалічну решітку, внаслідок чого здобуває здатність до сильного набрякання в присутності води й збільшенню її розмірів майже в 3 рази, а при нагріванні — до поступового висихання й значної усадки. Зовнішніми ознаками монтмориллонита є незначна твердість (менше 1), біле фарбування з різноманітними відтінками, матовий блиск (у сухому стані), зроблена спайність лусочок, непостійна щільність і жирність на дотик. Монтмориллонит утвориться в умовах лужного середовища при розкладанні вулканічних пеплов і туфів у морській воді. Він широко розвинений також на поверхні землі, переважно в районах вивітрювання основних магматичних порід; відрізняється порівняльною стійкістю до хімічного вивітрювання. Будучи тридцятилітньому частиною глинистих порід, він повідомляє їм підвищені набухаемость і адсорбируемость. У чистому виді використовується як адсорбент (відписувати), наповнювач, емульгатор у гумовому, пластмасовому, керамічному й іншому виробництвах. Високоякісні родовища монтмориллонитових глин перебувають на Кавказі, у Криму, Придніпров'ї, Закарпатті

Оксиди є сполуками металів і металоїдів з киснем. Найпоширенішим мінералом цього класу є кварц, що зустрічається у вигляді трьох головних модифікацій: а-кварц, тридиміт і кристобалит. Основою його кристалічної структури є кремнекислородні тетраедри, які утворять міцну решітку каркасного типу, характерну для всіх трьох його модифікацій. Утворення кварцу зв'язане як з магматичними процесами в надрах землі, так і випаданням з холодних розчинів на її поверхні. Найбільш вивченим є а-кварц, що називають просто кварцом. Він стійкий при температурі нижче 573°С. Тридиміт стійкий у температурному інтервалі від 870 до 1470°З, а кристобалит — при температурі нижче 1713°С. Властивості цих модифікацій залежать від нещільного впакування іонів кисню в кремнекислородних каркасах. При тому самому способі зчеплення кремнекислородних тетраедрів один з одним через їхні вершини між тетраедрами з'являються пустотки, які в низькотемпературному кварці мають малі розміри, а у високотемпературних, більш рихло побудованих тридиміті й кристобалите, вони крупніше. Тому. а-кварц значно щільніше (2,65), чим тридиміт (2,30) икристобалит (2,27), і твердіше (7), чим останні (відповідно 6 і близько 7 по шкалі Мооса). У прямої залежності від будови перебувають і їхні оптичні властивості. Чистий кварц — безбарвний мінерал, але може здобувати різне фарбування залежно від змісту механічних домішок. Відрізняється високою твердістю (7), недосконалою спайністю, раковистим зламом. Як породообразующий мінерал кварц входить у магматичні, осадові й метаморфічні породи. Він є хімічно стійким мінералом і накопичується у вигляді потужних осадових відкладень (піски, піщаники). Повсюдне поширення кварцу сприяє широкому використанню його в скляній і керамічній промисловості, а у вигляді природного каменю (кварцитів, піщаників)—у якості стійкого лицювального й конструкційного будівельного матеріалу. Кварц є гарним абразивом, а також використовується як сировина для виробництва оптичних приладів, хімічного посуду й т. п.

У природі часто зустрічається гидратированний аморфний кремнезем— обпав. Зміст води в ньому коливається від 1 до 5% і іноді вище. У чистому виді він безбарвний, але при наявності домішок здобуває різні відтінки; має скляний, а упористих різновидів матовий блиск, низьку щільність (1,9...2,5) і середню твердість (5...5,5). Порівняно легко розчиняється в лугах, але в кислотах не розкладається. Умови утворення його різні: осадження з гарячих розчинів і гейзерів (кременисті туфи),.вивітрювання ультраосновних магматичних порід, коагуляція й седиментація золів кремнезему в морських басейнах, нагромадження продуктів життєдіяльності морських організмів і т.д. Осадовими опалсодержащими породами є трепели, діатоміти, опоки, мергелі й ін., застосовувані як гідравлічні добавки при виробництві цементу, абразивів, а також для виготовлення керамічних виробів і легенів блокових матеріалів

Із групи оксидів і гидроксидов заліза практичне значення мають гематит і лимонит. Перший є кристалічним, другий — аморфним мінералами. Гематит (червоний залізняк) містить до 50...65% заліза. Кристалічний гематит чорних-чорної-залізо^-чорного, а аморфний — яскраво-червоного кольору, має напівметалевий блиск, високі твердість (5,5...6), щільність (5...5,2), нерівний злам; тендітний. Від інших залізистих мінералів відрізняється по червоній-вишнево-червоній рисі, що залишається на негла-зурованном порцеляні. Гематит — хімічно стійкий мінерал, утворить потужні родовища залізної руди, що є коштовною сировиною для одержання чавуну й стали. Порошкоподібний гематит використовується як фарби при оздоблювальних будівельних роботах, входячи до складу червоного пігменту, мумії, або будучи компонентом масляних і водних фарб. Відомі родовища гематитових руд перебувають на Україні, у районі Курської магнітної аномалії, на Північному Уралі

Лимонит (бурий залізняк), являє собою складний мінеральний агрегат гидроксидов заліза й глинистих мінералів1 з різними домішками, що містить від 10 до 14% води. Складна й змінна сполука лимонита відбивається на його властивостях, у тому числі на твердості (змінюється в межах 1...4), широкому інтервалі відтінків його бурого фарбування й невисокої щільності (3,3...4). Утвориться лимонит переважно на поверхні землі при окислюванні й розкладанні залізовмісних мінералів, Більші скупчення лимонита є родовищами бурих залізняків — сировини для виробництва чавуну й стали. Їхня розробка економічна при змісті в цих рудах до 35...40% заліза. Великі родовища їх відомі на Керченському півострові, Уралі

Карбонати є солями вугільної кислоти й широко поширені як породообразующие компоненти осадових і метаморфічних порід. Основою кристалічної структури карбонатів служать плоскі комплексні аніони, які, зв'язуючись один з одним, можуть утворювати цепочечні, шаруваті або каркасні структури. У кристалічних решітках вони беруть участь як самостійні елементи, що не розпадаються навіть при розчиненні мінералу. Найпоширенішими є кальцит, магнезит, доломіт, натрит.

Кальцит — кристалічний мінерал ромбоедрической, пластинчастої форми, безбарвний або молочно-біле фарбування з різними відтінками, скляним блиском, низькими твердістю (3) і щільністю (2,6...2,8), зробленою спайністю по трьох напрямках і рівному зламі. Кальцит слабко розчинний у воді, але під впливом вуглекислоти, що часто втримується у воді (наприклад, ґрунтовий), він переходить у бікарбонат кальцію, що розчиняється у воді приблизно в 100 разів легше, ніж сам кальцит. Тому породи, що містять кальцит, швидко руйнуються при контакті з водою, насиченою вуглекислотою. Кальцит легко розпізнається по реакції «скипання» під дією розведеної соляної кислоти, що викликається бурхливим виділенням вуглекислого газу й служить простим прийомом розпізнавання карбонатних порід. У природі кальцит зустрічається у вигляді кристалічних агрегатів, друз (зростків), напливів, але переважно розповсюджений у вигляді потужних відкладень вапняків, мармуру й ін. Умови його утворення різноманітні й в основному пов'язані з нагромадженням вапнякових илов— продуктів життєдіяльності рослинних і тваринних організмів у морських басейнах (органогенні вапняки), а також з відкладенням під впливом коагуляції колоїдних розчинів вуглекислої перевелися у вигляді тонких плівок на поверхні часток, зважених у воді, що рухаються (хімічні вапняки). Родовища різних видів кальциту, а також різноманітних карбонатних порід — мела, мармурів — зустрічаються в Карелії, на Україні, у Донбасі, на Уралі. Вони є коштовним виробним матеріалом, сировиною для виробництва цементу, вапна, вогнетривів

Магнезит за структурою й формою кристалів подібний з кальцитом, але розповсюджений у природі значно рідше. Пофарбований у білий колір з жовтуватим або сіруватим відтінком, має скляний блиск, середню твердість 4...4,5 і невисоку щільність 2,9...3,0 , а також зроблену спайність по ромбоедрі. На відміну від кальциту при впливі Нсl реакції скипання не виявляє. Утвориться магнезит переважно під впливом гарячих магнезіальних розчинів на вапняки й при вивітрюванні магнезіальних силікатів (серпентинітів). У природі зустрічається у вигляді суцільних мармуроподібних (кристалічних) і щільних (аморфних) мас, які мають велике промислове значення, особливо при виробництві високоогнеупорних виробів

Доломить структурному відношенні подібний з кальцитом. Пофарбований у білий або сірувато-жовтий колір зі скляним блиском, має середню твердість (3,5...4), невисоку щільність (1,8...2,9), зроблену спайність і східчастий злам. Скипає з холодної Нсl тільки в порошку. Доломить широко розповсюджений у природі як породообразующий компонент доломітів і доломитизированних вапняків

Натрит— безбарвний або пофарбований у білий колір мінерал зі скляним блиском, невеликими твердістю (1...1,5), щільністю (1,4...1,5) і недосконалою спайністю. Із Нсl виявляє бурхливу реакцію скипання. При нагріванні розчиняється у власної кристаллизационной воді. Він утвориться в деяких соляних озерах, богатих натрієм, при надлишку розчиненого вуглекислого газу. Застосовується при виробництві скла, у металургії й ін. Звичайно зустрічається у вигляді щільних і зернистих мас

Сульфати — солі сарною кислоти, що утворяться в поверхневих умовах землі. Серед представників цього класу є мало сполук, досить стійких у земній корі. Основою структури сульфатів є тетраедрические аніонні групи, які, зв'язуючись один з одним за допомогою різних катіонів, молекул води й ін., утворять різноманітні острівні, каркасні, цепочечні, шаруваті структури. Сульфати характеризуються невисокою твердістю й міцністю, високою спайністю, світлим фарбуванням. Для будівельних цілей використовують ангідрит, гіпс, барит і мірабіліт. Ангідрит зустрічається у вигляді суцільних зернистих мас і є кристалічним мінералом блакитнувато-білого кольору зі скляним блиском, має невисоку твердість (З...3,5), щільність близько 3, зроблену спайність і листоватий злам. Легко приєднує в природних умовах воду, переходячи в гіпс із сильним (до 30%) збільшенням об'єму. Є породообразующим компонентом у породах однойменної назви

Гіпс — кристалічний мінерал, що звичайно складає в природі величезні мармуроподібні скупчення гіпсових порід. Він має білий колір з різноманітними відтінками, малу твердість (1,5...2), низьку щільність (2,3), досить зроблену спайність і листоватий злам, відрізняється крихкістю. Розчинний у воді (одна частина гіпсу на дві частини води) з максимумом розчинності при температурі 37...38°С и зниженням її до мінімуму при 107°С и вище, що пояснюється утворенням нової сполуки — напівгідрату. У генетичному відношенні гіпс ставиться до типових хімічних опадів і утвориться в ділянках, що висихають, моря. Разом з ангідритом він широко використовується для одержання в'язких речовин

Барит (важкий шпат) — досить розповсюджений після ангідриту мінерал з таблитчатой формою кристалів. Він утворить грубозернисті щільні маси білий і сірий кольори зі скляним блиском, невисокою твердістю (2,5...3,5), зробленою спайністю, нерівним зламом і характерної для нього крихкістю. Відрізняється слабким пропущенням активних променів ( y-промені, рентгенівські й ін.), внаслідок чого використовується для виробництва спеціальних бетонів. Утвориться випаданням з гарячих водяних розчинів, а також осадженням у вигляді нерозчинного сульфату барію в прибережних ділянках моря. Барит застосовується для виробництва спеціальних стекол, керамічних емалей, пластмас, високосортних фарб

Мірабіліт містить понад 55% кристаллизационной води, з якої зв'язані багато хто його властивості. Він утворить безбарвні й прозорі тендітні кристали малої твердості (1,5...2) і низкою щільності (1,48) зі зробленою спайністю. Легко розчиняється у воді, але також легко неї віддає в умовах сухого середовища, перетворюючись у безводний білий порошок. Є мінералом хімічного генезису (затока Кара-Богаз-Гол). При температурі 32°З розчиняється у власної кристаллизационной воді, а при взаємодії із Нсl не виявляє реакції «скипання», чим і відрізняється від схожої на нього соди. Використовується в скляній, хімічній промисловості (сода, фарби й ін.).

Сульфіди є сполуками сірки з іншими елементами, у тому числі із залізом. Кристалічна решітка їхній побудована іонами сірки, у проміжках між якими розташовуються атоми або іони металів з іонним або ковалентним зв'язком. Серед сульфідів слід зазначити пірит, що зустрічається у вигляді добре утворених кристалів і більших зернистих скупчень — колчеданних покладів, а також вкрапленников у численних породах і т.д. Колір піриту у свіжому зламі золотаво^-жовтий, блиск металевий; відрізняється високою твердістю (6...6,5), середньою щільністю (4,9...5,2) і недосконалою спайністю. Він є найпоширенішим сульфідом у земній корі й разом з тим хімічно нестійкою сполукою на її поверхні, де легко гидролизуется з утворенням гідрооксидів і сарною кислоти, що сприяє швидкому руйнуванню порід. Піритові руди служать сировиною для одержання сірчаної кислоти, причому побічний продукт цього виробництва, піритові недогарки, використовуються в технології виробництва портландцементу, а також для одержання фарб або як залізна руда

Представником цього ж класу є кіновар HgS, тендітний мінерал червоного кольору із сильним напівметалевим блиском, невисокою твердістю (2...2,5). Вона має високу щільність (8,09...8,2), не проводить електрики. Кіновар утвориться винятково як низькотемпературний гідротермальний мінерал, пов'язаний з молодими вулканічними районами, де вона зустрічається у вигляді пластових покладів і жив. На поверхні землі стійка й тому накопичується в розсипах. Застосовується для виготовлення барвистих сполук, але головним чином служить сировиною для одержання ртуті

Самородні мінерали мають практичне значення у вигляді шунгита, що представляє собою аморфний вуглець ІЗ, що утворився в результаті природного коксування вугілля при метаморфізмі осадових порід, що містять пропластки органічних залишків, у тому числі кам'яного вугілля, бітуму й ін. Від графіту відрізняється більшими твердістю, рівної 3...4, щільністю й раковистим зламом. Шунгит інертний стосовно агресивних середовищ, електро - і теплопроводен; здатний спучуватися при температурі випалу 1100°З, образуя легеня пориста речовина. Входить до складу шунгитових сланців.
Додатково про камінь
Юра - юрський період - почався близько 215, а закінчився 14
Штучний камінь Polystone ще один матеріал для виробництва
КВІТКОВИЙ АГАТ - агат з малюнком, що нагадує квіти. ЦЕА
ЖАД, - а, м. - загальне найменування жадеита й нефриту. # В
Самою старою структурною характеристикою є зміст у ґр
ЛАБРАДОР, - а, м. - породообразующий мінерал сірого, темн