close
На главную Камні та Історія Структура ґрунту
Top Panel

Про каміння

227788

ЗНАКИ ЗОДІАКУ - ДАТИ НАРОДЖЕННЯ

in Камні та Зодіак
Аби визначити знак зодіаку по даті нарождення скористайтесь цією невеликою шпаргалкою. Отже дата вашого народження повинна припадати на один із зазначених…
93072

Дорогоцінні камені - назви та фото

in Метали
На сторінці представлені всі назви та фотографії дорогоцінних каменів, про які є інформація на сайті. Більшість каменів має різновиди (наприклад…
34014

Камені по знаках зодіаку

in Камні та Зодіак
Народи найбільших цивілізацій миру тисячоріччями створювали численні й самі оригінальні знакові системи. Саме звідти пішов обкутаний містичною символікою мова…
25898

КАМЕНІ для знака зодіаку ТЕЛЕЦЬ

in Камні та Зодіак
Камені тельця, камені для знака зодіаку телець, дорогоцінні камені талісмани обережи амулети телецкамни для знака зодіаку ТЕЛЕЦЬ: Авантюрин, агат, александрит,…

Структура ґрунту

У римській міфології існував бог часу Янус. Він зображувався із двома особами, зверненими в протилежні сторони: молодим - уперед, а старим - назад. Звідси дійшло до нас вираження «дволикий Янус». Усім відома ця летуча фраза. А в природі можна знайти безліч прикладів подібного роду

Ну, чим не дволикий гриб мухомор? Він радує око своїм яскравим фарбуванням, гарною формою. Але його друга особа - надзвичайна отруйність

У ґрунтах, буває так, що той самий пісок може бути й пухким, небезпечним для будівництва, і він же може виявитися надійною підставою для багатоповерхових будинків. І впрямь - «дволикий Янус».

От перед нами два суглинних ґрунти. В одному втримуються кварц і гідрослюда, в іншому - ту ж сполуку. У лабораторії визначили, з яких часток по крупности складаються ці ґрунти. Знову виявилося, що вони досить схожі й по величині тридцятилітніх їхніх часток. Виходить, по сполуці вони однакові, але тоді чому їхні властивості різні?

Давайте спробуємо визначити, як утворилися ці два ґрунти. Геологи легко встановлять - перший з них сформувався під час заледеніння. Цей суглинок був відкладений потоками поталих вод, що виникли при таненні льодовиків. Другий же виник у результаті діяльності вітру. Його пориви підхоплювали частки, переносили їх на більші відстані, і, коли вітер стихав, вони падали на поверхню землі. Так, рік за роком нагромадилася товща цього суглинку. Процеси вивітрювання й особливо діяльність організмів і рослин внесли потім свої корективи. І от результат - схожі по сполуці ґрунти, а будова їх виявилося різним, звідси випливає й розходження всвойствах.

Подивимося уважно: перший суглинок щільний з тонкою пористістю, у той час як другий містить багато великих пор, а його частки зібрані в групи-агрегати. Крім того він буквально пронизаний корені - і червеходами. От і виходить - крім сполуки ґрунту його властивості залежать і від структури

Тепер необхідно з'ясувати, що ж таке структура ґрунту? Якщо говорити узагальнено - це все те, що визначає будову ґрунтів на невеликих однорідних ділянках. Ми вже знаємо, що в ґрунтознавстві вивчається ґрунт як система, що складається із твердих мінеральних часток, рідини (водяних розчинів) і газоподібноїої тридцятилітнього

Виходить, що вивчення структури - це насамперед дослідження розмірів і форми часток, агрегатів, пор і їхнього взаємозв'язку. До цьому потрібно додати, що в ґрунтах зустрічаються різні структурні форми вологи й газів, які також потрібно вивчати. Крім того, дуже важливо виявити взаємини між всіма цими структурними елементами

Тепер стає зрозумілим, що перед наукою про ґрунти коштує дуже складне завдання - виявлення їхніх структурних особливостей. Комплексне вивчення структури ґрунтів почалося тільки в 50-х роках нашого сторіччя. Правда, дослідження крупности часток ґрунтів проводилися вже в XIX в., але це були ще перші кроки в пізнанні структури. Для рішення практичних питань у першу чергу стали досліджувати властивості ґрунтів. Коли їх досить добре вивчили, виникло запитання, чому ці властивості такі, а не інші. От і довелося займатися вивченням сполуки й структури ґрунтів. Великий крок у розвитку подань у цій області був зроблений, коли стали використовуватися оптичні, а потім електронні мікроскопи. Перед очима грунтоведа відкрився новий цікавий мир структур

Зараз ми вже знаємо, що за структурою всі пухкі осадові ґрунти можна розділити на чотири більших класи. До першого ставляться сипучі піски. Вони найчастіше складаються із зерен кварцу, польового шпату, слюд і деяких мінералів. У звичайних умовах зерна не утворять між собою яких-небудь істотних зв'язків. Дослідження під електронним мікроскопом показали, що зерна кварцу на своїй поверхні, як правило, містять найтонший шар зміненого кварцу (обпала), окислів заліза, а іноді й плівок глинистих мінералів

Ці плівки настільки малі, що для їхнього вивчення потрібні спеціальні методи. Вплив всіх цих плівок проявляється лише тоді, коли шар піску тривалий час перебуває під більшим тиском. От і виникають між його зернами стійкі зв'язки, що наростають із часом. З таких пісків протягом багатьох тисячоріч утвориться добре відома всім скельна порода - піщаник

Зерна піщаних ґрунтів не зв'язані один з одним. Тому піски мають структуру, названу раздельнозернистой, у ній частки існують як би самі по собі

Возмем інший випадок, коли в тих же пісках з'являється деяка кількість тонких глинистих часток (розміром менш 0,001 мм). Учені виявили дивне явище. Ці тонкі частки, виявляється, не утворять грудок або яких-небудь інших скупчень, а створюють плівки навколо більших зерен (діаметром більше 0,01 мм). У результаті частки контактують між собою тільки через ці плівки. Товщина останніх коливається від 0,0001 до 0,003 мм. Їх не можна побачити навіть за допомогою оптичного мікроскопа

Тому коли дивишся через нього на ґрунт із подібною структурою, бачиш лише чудесні грона зерен, що нагромаджуються в самих вигадливих формах. Здається, що от-от всі вони розсиплються. Але діючі між частками атомно-молекулярні сили міцно втримують їх.

Останнім часом ці тонкі плівки вивчаються за допомогою растрових електронних мікроскопів. Учені назвали цю форму структури зернисто-пленчатой. Такою структурою володіють супеси й легені суглинки. Потрібно помітити, що подібні плівки можуть утворювати не тільки глинисті мінерали, але й окисли заліза, аморфний кремнезем, органічні речовини й ін. У такий зернисто-пленчатой структурі міцність визначається головним чином сполукою зерен

Але от перед нами суглинний ґрунт, у складі якого втримується відчутна кількість тонких глинистих часток. Навколишні піщані частки глинисті плівки добре видні в оптичному мікроскопі. Їхня роль у міцності такого ґрунту стає більше помітною. У його будові широко беруть участь агрегати, украй різноманітні по своїх розмірах, формі й природі утворення. Тому така структура й була названа агрегативной. Агрегативной структурою володіють різні суглинки й деякі типи глин

Між зернисто-плівковою й агрегативной виділяється також перехідний вид структури - зернисто-агрегативний. У ґрунтах з подібною структурою глинисті плівки добре видні в оптичному мікроскопі

Якщо кількість тонкоїої глинистої тридцятилітнього стає значно більшим, ніж піщаних і пилуватих часток, то тоді утвориться нова, досить цікава структура; у загальній масі глинистої речовини як би плавають окремі піщини. Як легко зрозуміти, ця глиниста маса й визначає всі властивості ґрунту. Подібна структура характерна для різних глин. Вона одержала назву злитої

Давайте глянемо на структурні особливості глинистих часток очима фахівців в області колоїдної хімії

Радянські вчені П. А. Ребиндер, Б. А. Дерягин і И. М. Горькова виявили, що тонкі частки в природі в більшості випадків оточені найтоншими плівками води. Глинисті кристалики відділені друг від друга прошарками вологи. Причини подібного явища пов'язані з атомно-молекулярними силами, що діють між молекулами води й поверхнею мінеральних часток

Якщо вологість глини з якої-небудь причини зростає, то нові молекули води надходять у плівки і їхню товщину збільшується. Виникає своєрідний процес, названий розклиненням. У міру наростання товщини плівки в нових її шарах, усе більше вилучених від поверхні часток, сила молекулярної взаємодії помітно слабшає. Глина через наростаюче розклинення стає м'якої, а далі взагалі може втратити міцність і почне розтікатися

Таку водно-плівкову структуру глин учені назвали коагуляционной (від лат. coagulatio - затвердіння). При висушуванні виникає протилежний процес: глина стає усе більше твердої, що пов'язане зі зменшенням товщини плівок, взаємним наближенням часток і наростанням між ними атомно-молекулярної взаємодії

Однак плівки на поверхні глинистих часток можуть складатися не тільки з води, але й з окислів заліза, карбонатів, опала й інших речовин. Тоді ці утворення практично не розчиняються водою, або даний процес протікає дуже повільно. Тоді й розм'якшення ґрунту виявляється незначним. Такі структури одержали найменування кристаллизационних.

Розглянуті коагуляционні й кристаллизационні структури вносять свою данину у формування властивостей глинистих ґрунтів, доповнюючи подання про класи структури

Додатково про камінь
Юра - юрський період - почався близько 215, а закінчився 14
Штучний камінь Polystone ще один матеріал для виробництва
КВІТКОВИЙ АГАТ - агат з малюнком, що нагадує квіти. ЦЕА
ЖАД, - а, м. - загальне найменування жадеита й нефриту. # В
Самою старою структурною характеристикою є зміст у ґр
ЛАБРАДОР, - а, м. - породообразующий мінерал сірого, темн